Цікава книга, але місцями трохи зайво заплутана, можливо, навмисно. Ненависницько-реалістичне зображення молоді, де не завжди зрозуміла різниця між правдою та вигадкою. Також мені частково було незрозуміло, хто кому родак і як, але це, мабуть, і не потрібно. Іноді ми переносимося в часі приблизно на двадцять років уперед, але здебільшого ми на Луганщині, на межі тисячоліть. Деякий зміст був незрозумілим через моє погане знання української мови, не всі слова обов'язково можна знайти в словнику.

:-)

З інтерв'ю авторки: www.bbc.com/ukrainian/articles/cg4n9xk13yno

ВВС: У книзі є нецензурна лексика, відверті сцени. Це було свідоме рішення?

Лєна Лягушонкова: Іноді про вистави кажуть, що матюки - це російське. Але ми цим наче визнаємо, що російська мова давніша. Я ніде не зустрічала, щоб люди за кордоном десь в театрах обговорювали матюччя, лексику якусь. Звичайно, ти їх використовуєш. Коли воно не на своєму місці, це дратує. Але так само дратує якісь слова ґречності, де це недоречно.